Danke, dass ihr für uns sterbt! / Thank you for dying for us!
Postcards from Kyiv
2024
City intervention, text
Installation in frames of the exhibition “There is no word... Approaches to a feeling”, Museum Morsbroich, Leverkusen, 14th of April - the 25th of Agoust 2024.
Yevgenia Belorusets works as an author and photo artist at the intersection of art, literature and social activism. As early as 2022, she developed her first billboard as an intervention in public space: she responded to the sentence "This is not our war" sprayed on a wall in Berlin with her own lettering "This is my war", crossing out the first "my" and replacing it twice with a "my" written in a different handwriting, thus raising questions about our being affected (in both senses of the word) and our solidarity.
In Morsbroich, it continues a dialog that was started by the museum in 2022 with a quote from the Lithuanian-French philosopher Emmanuel Levinas. Until recently, the words "Thou shalt not kill me" were written above the entrance to the palace courtyard (and on the reverse, as a counter, the question of what would happen if one acted only out of love). Belorusets now puts "Thank you for dying for us!" („Danke, dass ihr für uns sterbt!“) into the mouth of a political activist with a view to Ukraine. From the other side comes a strangely friendly and determined "Here you go! Here you go! You are welcome" („Bitte! Bitte! Sie sind willkommen“) - and we suspect that we can also understand this seemingly empty phrase as a question to us. Conversely, how would we ourselves be "welcome"? As friends, as sympathizers, as sufferers, as supporters, as activists: what can we do?
Comment of dr. Fritz Emslander, curator:
In Morsbroich, it continues a dialog that was started by the museum in 2022 with a quote from the Lithuanian-French philosopher Emmanuel Levinas. Until recently, the words "Thou shalt not kill me" were written above the entrance to the palace courtyard (and on the reverse, as a counter, the question of what would happen if one acted only out of love). Belorusets now puts "Thank you for dying for us!" („Danke, dass ihr für uns sterbt!“) into the mouth of a political activist with a view to Ukraine. From the other side comes a strangely friendly and determined "Here you go! Here you go! You are welcome" („Bitte! Bitte! Sie sind willkommen“) - and we suspect that we can also understand this seemingly empty phrase as a question to us. Conversely, how would we ourselves be "welcome"? As friends, as sympathizers, as sufferers, as supporters, as activists: what can we do?
Comment of Yevgenia Belorusets in Ukrainian:
«Дякую, що вмираєте за нас» – це інсталяція з текстів і фотографій, яку я створила для Музею мистецтв Морсбройх в німецькому місті Леверкусен навесні 2024 року. Це перший музей сучасного мистецтва і мистецтва модерну, що відкрився у ФРН після Другої світової війни, у 1951 році.
В основі інсталяції – вихоплені фрагменти фраз і речень, що коментують повномасштабну війну Росії проти України. Фрази, що звучать тут німецькою: «Дякуємо, що вмираєте за нас! – Будь ласка, раді прислужитися!», «Адже і я бувала у Києві, в самому центрі – величезні зелені парки, а люди – такі гостинні!», «Це місто, де цвітуть каштани!», «Це місто – наче скринька з коштовностями!».
Те, що змусило мене їх виділити у мовному потоці – темна матерія цієї війни, втілена в слові. Одного разу хтось звернувся до мене німецькою: «Дякую, що вмираєте за нас». Речення не сходило у мене з думки. Потім я зрозуміла, що досить часто чула цю фразу і в Україні. Тут можна відчути, як в жесті подяки розчиняється, зникає сам факт делегованої комусь ролі – брати участь у війні. Подібна фраза стає ніби захисним щитом, розташованим між тим, хто вдячний і тим, на кого покладена місія бути об'єктом подяки.
Інші фрази цієї роботи намагаються виявити інші форми замовчувань, захисту, дистанціювання.
Візуальна мова інсталяції відсилає до масових жертв війн ХХ століття. Але мені б не хотілося, щоб вона читалася як метафора, пов'язана з Другою Світовою війною. Мені йдеться про те, як ми зараз формулюємо наше ставлення до сучасної нам реальності.
Документація цієї роботи була представлена відвідувачкам і відвідувачам фестивалю «Квіти України» в Умані у листопаді 2024 року.
