Дискусія: Праця на лінії вогню та соціальна ізоляція робітників

18 червня 2015 р. о 19.00 в конференц-залі Центру міської історії відбудеться дискусія, присвячена повсякденності територій, які знаходяться в зоні бойових дій на Сході України. У дискусії візьмуть участь художниця Євгенія Бєлорусець і правозахисниця Віра Ястребова, що працювала у Дебальцеве, Лисичанську, Сєвєродонецьку. Модерувати дискусію будуть куратори фотографічної програми форуму «Донкульт» Марія Ланько та Лізавета Герман.

Людвіґ Вітґенштайн завершує свій логіко-філософський трактат, ідеї якого сформувались в окопах Першої світової війни, тезою: «Про що неможливо говорити, про те варто мовчати». Війна в Україні у всіх її проявах вже рік перебуває в епіцентрі уваги української та міжнародної преси. Зайняті російськими військовими та проросійськими парамілітарними формуваннями великі міста Донбасу стали простором для постійно поновлюваних життєписів «окупованого міста».

Українське суспільство змушене жити з думкою, що мирні міста в Україні можуть піддаватись артилерійським обстрілам, які нерідко ведуться з обох боків, що під час цих обстрілів можуть гинути містяни, а в новинах про їхню загибель згадуватиметься лише: «є жертви серед мирного населення».

Однак ми все ще не знаємо, до якої міри змінилося життя мирних міст прифронтових територій за останній рік. Ми лише знаємо, що “життя там йде своїм плином”, робота на підприємствах триває, діти ходять до школи, як у прифронтових містах, так і на окупованих територіях.

Наскільки незахищеною відчуває себе людина, що продовжує працювати за мізерну зарплатню там, де її життя постійно знецінюється тривалою війною?

Чи може, чи готове українське суспільство говорити зараз про захист прав працівників, особливо тих, що працюють на прифронтових територіях?

Про що продовжує мовчати українське суспільство, не зважаючи на численні дискусії, пов'язані з окупацією Донбасу та війною?

Євгенія Бєлорусець провела кілька місяців, досліджуючи вугільні шахти у прифронтових містах Донбасу (Червоноармійськ, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Дебальцево). Її робота «Не фотографуйте мене! Бо завтра тут мене застрелять!», присвячена повсякденності шахт, бере участь у виставці «Надія!» в Національному павільйоні України на 56-й Венеційській бієнале.

Віра Ястрєбова є засновницею ініціативи «Громадський контроль праці» й надає безкоштовний юридичний захист трудових прав у Лисичанську, Сєвєродонецьку та інших прифронтових містах Луганської області.

Лізавета Герман та Марія Ланько, випускниці освітньо-практичного курсу «Кураторська платформа» (PinchukArtCentre), заснували незалежний кураторський колектив у січні 2014 року. Кураторська практика колективу ґрунтується на послідовному дослідженні сучасного мистецтва України та його недавньої історії у тісному зв’язку з соціально-політичною дійсністю та інституційним розвитком. Одним із основних інструментів дослідження кураторок є проект «Вікритий архів» — онлайн-платформа openarchive.com.ua із профайлами художників, що розвивається за принципом «родинного дерева» та самоопису. 

DONKULT FESTIVAL